Лукашко також був свідком розстрілу польської родини членами УПА. Бандерівці наказали йому закопати тіла загиблих у безіменній могилі в лісі.
Після війни Лукашко відвів туди свою доньку, шестирічну Олександру, і сказав, щоб вона добре запам’ятала місце поховання. A сам вирізав три хрести на соснах, під якими лежали поляки. Він сказав дочці, що колись, у майбутньому, мабуть, сюди знову приїдуть поляки і шукатимуть своїх. «Мене вже не буде, – сказав він. – А ти їм покажеш, де їхні люди поховані».
Своїх дітей Лукашко виховував у дусі дружби з поляками. Дочка, пані Олександра Васейко, також відома як пані Шура шістдесят років зберігала пам'ять про це місце. Завдяки їй у лісі вдалося знайти могили трьох людей. Олександра Васейко молиться за польсько-українську дружбу та мир між нашими народами донині. Молитву Отче Наш говорить виключно польською мовою.
У 2019 році на прохання Інституту Пілецького вона була нагороджена медаллю Virtus et Fraternitas Президентом Республіки Польща за опіку над місцями поховання поляків та допомогу у пошуку місця масових поховань поляків, убитих у Волі Островецькій та Островках.