Поразка українців у боротьбі за свою державу в 1917–1921 роках підштовхнула частину з них, особливо молодь, до радикального націоналізму. Однією з головних організацій, заснованих у той час, була ОУН - Організація Українських Націоналістів, лідером якої став Степан Бандера. Організація здійснювала теракти в ІІ Речі Посполитій. Від її рук загинув міністр внутрішніх справ Броніслав Пєрацький. Організатором нападу був саме Бандера, якого польський суд присудив до смертної кари, згодом заміненої на довічне ув'язнення. Українські націоналісти також планували вбивство Юзефа Пілсудського.
Ідеолог цієї організації Михайло Колодзінський ще у 1930-х роках першим розробив плани етнічних чисток на Волині та в Галичині.
Бандера вийшов з в'язниці, покинутої польською охороною, у вересні 1939 року. Він почав співпрацювати з Третім Рейхом. Згодом в окупованому німцями Львові ОУН проголосила незалежність України. Німці категорично з цим не погодилися і у відповідь інтернували Степана Бандеру.